Lyrics: Mykhailo Drai-Khmara
Music: Pavlo Nikolaenko/Yevhen Tereshchuk
І знов обвугленими сірниками
на сірих мурах сірі дні значу,
і без кінця топчу тюремний камінь
і туги напиваюсь досхочу.
І знов обвугленими сірниками
на сірих мурах сірі дні значу,
і без кінця топчу тюремний камінь
і туги напиваюсь досхочу.
Напившись, я запрягаю коні в шори
і доганяю молоді літа,
лечу в далекі ті голубі простори,
де розцвітала юність золота.
— Вернітесь, — благаю, — хоч у гості!
— Не вернемось, — гукнуло мені із далині.
Я на калиновім заплакав мості...
І знов побачив мури ці сумні.
І знов обвугленими сірниками
на сірих мурах сірі дні значу,
і без кінця топчу тюремний камінь
і туги напиваюсь досхочу.
І знов обвугленими сірниками
на сірих мурах сірі дні значу,
і без кінця топчу тюремний камінь
і туги напиваюсь досхочу.
і клаптик неба, розп'ятий на ґратах,
і нездріманне око у вовчку...
на вороних уже мені не грати:
я в кам'янім, у кам'янім мішку.
І знов обвугленими сірниками
на сірих мурах сірі дні значу,
і без кінця топчу тюремний камінь
і туги напиваюсь досхочу.
І знов обвугленими сірниками
на сірих мурах сірі дні значу,
і без кінця топчу тюремний камінь
і туги напиваюсь досхочу.