Lyrics: Bohdan Rozvadovskyi/Kateryna Zakrevska
Music: Bohdan Rozvadovskyi
Досі знаю — не вмира，
Незримий наш зв’язок，
Кінець уже був — він крадькома，
причаявся собі в куток，
улесливо спостерігав, як，
догорала вічна юність，
попелом стає усе зле й найдорожче，
для нас, любий，
Ці дні такі ніякі — я втрачаю в них себе，
в них немає більше радості，
в них немає більш тебе，
Ці дні такі ніякі — я втрачаю в них себе，
в них немає більше радості，
в них немає більш тебе，
Ніжним сміхом, диким цвітом，
під куполом зірковим，
озветься знов те，
що навчило нас прощатись，
Заморені сонцем，
(пробуджені сонцем)，
що зловити ніяк не можемо，
а чи треба так сильно，
може, тут і залишуся гостем，
нагрію цей дім до світанку, мабуть，
заварю те листя на краю землі，
відображення неба незвичне в горі，
я не той лиходій, але зорі вкраду，
Ці дні такі ніякі — я втрачаю в них себе，
в них немає більше радості，
в них немає більш тебе，
Ці дні такі ніякі — я втрачаю в них себе，
в них немає більше радості，
в них немає більш тебе，
Ці дні такі ніякі — я втрачаю в них себе，
в них немає більше радості，
в них немає більш тебе，
Ці дні такі ніякі — я втрачаю в них себе，
в них немає більше радості，
в них немає більш тебе。